Ліквідація та консервація свердловин

Під час буріння артезіанської свердловини зачіпаються кілька водоносних пластів. Якщо гідротехнічна конструкція правильно змонтована і регулярно обслуговується, то її використання не завдає шкоди надрам. Збереження запасів найчистішої питної води, що міститься в глибоко залягаючих горизонтах, є питанням безпеки держави та її населення.

Занедбані та аварійні свердловини становлять загрозу для нормальної екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки регіону. Через зношені або зруйновані стіни в природне джерело чистої води проникають хімічні, біологічні та інші забруднення. Ліквідація свердловин на воду – це комплекс заходів щодо коректного виведення з експлуатації, що забезпечує надійний захист артезіанського горизонту.

Підстави для консервації або ліквідації свердловин

Якщо експлуатація джерела стала недоцільною, залишати її в тому вигляді, в якому вона функціонувала, неприпустимо. Потрібне проведення робіт із консерваційного або ліквідаційного тампонажу, покликаних гарантовано запобігти можливості змішування водоносних шарів.

Свердловини, що підлягають тимчасовій консервації:

• Розвідувальні, які виконали призначення з дослідження надр, але можуть бути використані пізніше для їхнього розроблення та видобутку води;
• Тимчасово припиняють функціонування;
• Фонтануючі внаслідок збільшення внутрішньопластового тиску до нормалізації його показників.

Категорії свердловин, що підлягають ліквідації:

• Нерентабельні або ті, що вичерпали ресурс;
• Тимчасові (з малим діаметром), замінені на стаціонарні;
• Геолого-розвідувальні, що не плануються до подальшої експлуатації;
• Аварійні, що мають непереборні дефекти;
• Ті, що поглинають та несуть ризики зараження джерела;
• Пробурені з порушеннями санітарних, геологічних, екологічних норм.

Вирішення організаційних і фінансових питань, що стосуються робіт з ліквідації та консервації свердловин, які перебувають у приватній власності, за законодавством покладено на їхнього власника.

Етапи ліквідаційного процесу

Під час офіційного введення водозабірного об'єкта в експлуатацію власник отримує набір документів, які він зобов'язаний зберігати, регулярно зазначаючи в журналі факти проведення перевірок, профілактичних і ремонтних робіт.

Тимчасова або фінішна консервація свердловини повинна проводитися кваліфікованими фахівцями. Комплекс робіт ділять на кілька основних стадій

1. Проектування. На підставі інформації, що міститься в техпаспорті свердловини, і результатів гідрогеологічних досліджень складають і затверджують проєкт.
2. Підготовка свердловини. На прилеглому майданчику монтують спеціалізоване бурове та циркуляційне обладнання. З колодязя видаляють сміття і відкачують залишки води. Після розбурювання пробки внутрішній об'єм свердловини очищають від відкладень і продуктів корозії, промивають, дезінфікують хлорно-вапняним розчином. Фільтраційну частину засипають гравієм, щебнем або піском.
3. Тампонаж. Цементування свердловини шляхом заливки розчину проводиться до рівня гирла. Зовнішню частину обсадної труби демонтують, зріз накривають заглушкою. Навколо свердловини викопують неглибокий захисний шурф. Поверх формують невисоку бетонну тумбу. На верхній площині встановлюють інформаційну табличку з датою ліквідації, назвою та контактними даними підприємства, яке проводило роботи.
4. Документальне оформлення. За результатами процедури складається акт ліквідації, на підставі якого, після повідомлення всіх зацікавлених організацій, свердловину знімають з обліку

Бюджет консервації та буріння свердловини на воду залежить від її технічного та санітарного стану, глибини вибою, розмірів перерізу водозабірної труби й обсадної колони, характеристик ґрунту, а також вартості витратних матеріалів і супутніх робіт